Дані про сільську раду

 

Лукашівська сільська рада

Утворена в 1954 році.

19745, вул.. Калашника 2, с.Хрущівка, Золотоніського району, Черкаської області.

Телефон: 93-2-31

Факс: 0473793231

Електронна пошта: luk.rada@ukr.net

Сільський голова: Коршунов Микола Васильович, 1987 р.н.

Секретар: Кестеля Андрій Васильович, 1980 р.н.

Землевпорядник: Андрущенко Ніна Петрівна, 1967 р.н.

Діловод-касир: Богомол Марина Миколаївна, 1973 р.н.

 

 

Депутати Лукашівської сільської ради VІI скликання:

Панасенко Василь Михайлович, 19.10.1950 р.н.

Андрейко Натяля Іванівна, 26.04.1972 р.н

Троценко Людмила Костянтинівна, 22.03.1975 р.н.

Моторна Євгенія Іванівна, 24.03.1988 р.н.

Кривов'яз Олександр Федорович, 15.03.1969 р.н.

Тараненко Ніна Василівна, 06.02.1970 р.н.

Кестеля Андрій Васильович, 30.03.1980 р.н.

Горб Валентина Володимирівна, 01.01.1968 р.н.

Коршунов Василь Юрійович, 02.01.1962 р.н.

Моторний Микола Михайлович, 03.03.1967 р.н.

Кравченко Олександр Іванович, 02.07.1961 р.н.

Кулик Олександр Олександрович, 16.06.1982 р.н.

 

 

Члени виконавчого комітету Лукашівської сільської ради:

Коршунов Микола Васильович

Кестеля Андрій Васильович

Зінченко Григорій Федорович

Ткалич Михайло Васильович

Кулик Віра Петрівна

Кулик Микола Іванович

 

До складу Лукашівської сільської ради входять два села: Хрущівка та Лукашівка загальною площею 517,44 га. Населення складає 1033 особи.

 

На території сільської ради функціонують такі сільськогосподарські підприємства:

СТОВ «Перемога» на чолі з Зінченком Григорієм Федоровичем,

ФГ «Мрія» директор - Ткалич Михайло Васильович

ФГ «Надія» голова  -  Сидоренко Валерій Вікторович

ПП «Іщенко-Полях» голова - Полях Віталіна

   На території сіл працює 8 приватних підприємців, які забезпечують населення продуктами харчування; та 1 приватний підприємець, який забезпечує населення промисловими товарами.

   До послуг жителів села Лукашівська лікарська амбулаторія на чолі з головним лікарем Панасенком Василем Михайловичем, яка обслуговує 2500 тис. населення території сільської ради та прилеглих сіл; Хрущівський НВК І-ІІІ ступеня на чолі з директором Кулик В.П.; поштове відділення та аптека.

   У Лукашівці діє Михайлівська церква. Це чудова пам'ятка дерев'яного зодчества, котра взяла прописку ще 1900 року і чудом вціліла в умовах багаторазового атеїстичного наступу.

  Хрущівка – село, розташоване на річці Кропивці за 26 км від райцентру м.Золотоноша. Село Хрущівка з'явилося в першій половині 17 ст. як козацьке село.

   В 1731 році с. Хрущівка згадується в архівах м. Києва (Золотоніський повіт належав до Київського намісництва). На той час селяни чинили запеклий опір панам та панщині. Однією з найпоширеніших форм селянського антифеодального протесту в Україні були втечі кріпаків Поділля і північно-західної Київщини в менш заселені південно-східні райони України. Ці втікачі переходили через землі лівобережної Черкащини, і частина з них поселилася в Хрущівці. Село почало швидко розростатися.

  За народними переказами село дістало назву від імені першого поселенця: на березі річки Кропивки поселився козак Степан Хрущ (мав дружину Христю та сина Тараса ).

    Через Хрущівку протікають річка Кропивка та її притока  Розсошка. На хрущівських полях 16 могил та 1 майдан. Це цінні пам'ятки археології часів початку нашої ери. Згідно з переказами між Переяславом і Кременчуком тягнеться ланцюжок козацьких сторожових постів для попередження про татарські набіги. Одним з таких сторожових постів є майдан на полі Хрущівки.

  Село Хрущівка відносилося до Золотоніського повіту, який було утворено у 1764 році. Повіт належав до Переяславського полку. Із 1782 року Золотоніський повіт належав до Київського намісництва, а з 1802 року – до полтавської губернії Вознесенської області. В 1859 році в с.Хрущівка було 116 господарств, проживало 600 чоловік, 443 десятини землі, 2 вітряні мельниці, корчма.

До революції в селі Хрущівка земля розподілялася так:

-         пан Мотилевич – 773 десятини

-         богач Шевченко Микита – 25 десятин

-         куркуль Гайдай Петро – 25 десятин

-         261 сім'я мала 360 десятин.

   Врожай з одного десятка становив 6 центнерів зернових, 140 центнерів цукрового буряка. В селі налічувалося 12470 шт. кінних плугів, 10089 шт. дерев'яних рал, 195 сівалок.

   В 1904 році тут відкрили церковно-приходську школу, в якій навчалися діти заможних селян. Лікарні в селі не було а доводилося ходити в лікарню за 10 км. в село Вознесенське.

    В 1917 – 1920 рр. в Хрущівці налічувалось 239 дворів з населенням 1207 чоловік. В кінці 1918 року в Хрущівці було створено комітет незаможніх селян. Першим його головою було обрано Мозгового Івана Максимовича. В 1920 році під керівництвом комітету селянам було роздано 145 га землі (по 0,5 га).

    Перші осередки колективної праці виникли наприкінці 1927 року, на початку 1928 року у селі Хрущівка було організовано перше колективне господарство ТСОЗ, головою якого був обраний Регурецький Яків Гаврилович. До його складу входило 27 господарств селян-бідняків. В кінці 1928 року ТСОЗ реорганізувався в сільгосп «Перемога». Головою обрано Чмихала Василя Яковича.

     В 1929 році в колгосп вступило 300 дворів. В артілі налічувалось: 136 кінних плугів, 156 – дерев'яних, 9 жаток, 33 різні сівалки, 7 млинів, 1 нарова молотарка. 3 – кінні, 186 голів коней.

   31 серпня 1929 р. сільгоспартілі «Перемога» було вручено «Акт на вічне користування землею».

  Першими трактористами в селі були: Чурута Дмитро Григорович, Сокирка Василь Михайлович, Мозговий Олександр, Регурецький Афанасій Микитович, Карпич Архип Євлампович.

    Перша хата-читальня була відкрита в 1932 році в приміщенні клубу. Першим бібліотекарем села була Дульська Олександра Яківна.

    В 1937 році в колгоспі створено ферму, в якій налічувалось 7 дійних корів. Андрущенко Євдокія Олександрівна і Андрущенко Олена Сергіївна були першими доярками.

   В грозові дні Великої Вітчизняної війни жителі сіл брали активну участь у боротьбі проти німецько-фашистських загарбників. Боїв на території села не було. Мобілізаційний штаб Червоної Армії був розміщений в центрі села Хрущівка, де йшла підготовка до відсічі ворогові. Через село відступали, гнані Червоною Армією, гітлерівські війська. Із поля бою в рідне село не повернулись  до своїх домівок 116 чоловік – жителів сіл Лукашівка та Хрущівка. В 1943 році в Прибалтиці загинув житель села Лукашівка майор Микола Архипович Сукач. За героїзм і відвагу майору Сукачу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

 

   Лукашівка - село, розташоване на річці Кропивка, за 24 км. від райцентру. Площа населеного пункту 155 га.

    Писана історія Лукашівки започаткована у другій половині 18 століття. Вперше осада під такою назвою згадується в купчій, датованій 1731 роком, на придбання угідь у козака Золотоніської сотні Андрієвича. В універсалі Гетьмана за 1732 рік йдеться про «Слобідку Лукашовку».

   Засновником цього населеного пункту ймовірно був переяславський полковник осавула Лука Вагилевич. Звідси і пішла назва села, адже Лукаш – це видозмінена форма від імені «лука».

  Особливо детальну інформацію про село можна почерпнути в матеріалах третього подвірно-господарського перепису за 1910 рік.  Лукашівка  значиться у  цьому документі як село Вознесенської волості. Тут налічувалось всього 145 господарств і тільки 2 з них належали козакам. Проживало в Лукашівці на початку століття 893 мешканці. Лукашівчани володіли 826 десятинами землі (908,6 га), утримували в своїх господарствах 170 коней, 236 голів великої рогатої худоби, 208 овець. В селі працював паровий млин, декілька вітряків і олійниць.

 Грамоту знали 285 жителів села, а інтелігенція села складала 10 осіб.

У 1879 році в селі відкрито земську школу.

   У роки Великої Вітчизняної війни 198 лукашівчан билося на фронтах, 64 із них нагороджені орденами та медалями.

   У 1950 році колгоспи ім.. Молотова ( с.Лукашівка) та «Перемога» (с. Хрущівка) об'єдналися в одне колективне господарство «Перемога». Головою  колгоспу було обрано Парщика Івана Гавриловича.

   Після Великої Вітчизняної війни в культурному житті села сталися великі зміни. Було збудоване нове приміщення сільського клубу. Почалися регулярні заняття учасників художньої самодіяльності. Першим директором Хрущівського будинку культури був воїн – фронтовик Регурецький Андрій Фаримонович.

    Сільська хата-читальня перетворилася в бібліотеку з читальним залом на 30 осіб та великим книжковим фондом. Бібліотеку на протязі  30 років очолювала Поїздник Лідія Олександрівна.

   Великі зміни у 80-90ті роки сталися і в соціальній сфері села. У 1986 році було введено в експлуатацію приміщення Хрущівської середньої школи на 392 місця, збудованої за останнім,на той час, словом техніки, оснащеної кабінетами, шкільною бібліотекою, актовим та спортивним залами.

У 2003 році повністю закінчено газифікацію сіл Хрущівка та Лукашівка.

   Односельці вшанували пам'ять воїнам, загиблим у роки Великої  Вітчизняної війни, встановивши 2 обеліски Слави та пам'ятник жертвам голодомору.

Високими орденами та медалями відзначені  25 наших односельчан.

    Про кожну людину нашого села можна сказати добрі слова. Люди в нас трудолюбиві, гостинні, щедрі,  гостей зустрічають з хлібом, любов'ю і миром, уболівають за своє село, пам'ятають пращурів своїх, бережуть їх звичаї та шанобливе ставлення до праці хлібороба, землі.